Колись у мене виникла асоціація: кавомашина та кавове зерно, то як чоловік та жінка. Бувають пари міцні, красиві, око тішать. А буває так, що обидва приємні, статні, виховані. Але видно, що союз із них такий собі. Не клеїться. Ось, і еспресо може вийти як та пара. Буває, від чашки кави очі закочуються від задоволення. А може залишитися неприємний післясмак на пів дня навіть від одного ковтка. Але і кавоварка справна, і за зерно заплатили немалі гроші. Чому ж так буває?

Незабаром мине п’ятнадцять років, відколи мені вперше прийшлося заглянути у нутрощі монстра під назвою “апарат для приготування гарячих напоїв”. Одразу було зрозуміло, що там все облаштовано доволі просто з точки зору інженера. Але при цьому чомусь важко зробити так, щоб кава з такого обладнання полилася хоча б на вигляд, як з пачки Lavvaza, яка на той час була ледь не синонімом усталеного словосполучення “заварна кава”. Воно, до речі, ще довго циркулювало в колах наближених до батьків-засновників культури еспресо в Україні. 

Пройшло кілька років. І після недовготривалої перерви в своїх комерційних експериментах у кавовому бізнесі на мене привалила моя особиста друга кавова хвиля. Саме тоді бере свій відлік історія компанії  “9 бар”. Чесно кажучи, я й не пригадаю, коли саме та діяльність отримала цю назву. Але точно не в перший день після імпульсивного рішення набрати в Ужгороді в друзів моєї дружини в борг цілий багажник зернової кави італійського виробника та кілька еспресо-комбайнів в салон моєї новенької Лади. Усвідомлення того, що вже завтра прийдеться прокинутися ледь не вдосвіта для того, щоб попрацювати на славу новоутвореному боргові, прийшло в момент, коли гримнула кришка багажника і я побачив задоволене лице свого тоді вже на довгі роки майбутнього бізнес-партнера Сергія. Ми не мали чіткого плану, яким чином можна погасити той борг. Але ми знали точно: для цього потрібно продати багажник кави в дуже короткий термін. І термін почався рівно в той момент, коли ми потиснули на прощання і в честь приємного знайомства руки Славіка, Миколи та Тимофія, у яких, мені здалося, лиця були не менш задоволені, аніж в Сергія.

Вже наступного ранку в гаражі, який дістався мені в спадок від батька, Сергій щось заповняв ручкою на першій сторінці свого новенького блокноту, а я вивчав вплив  зміни якості помелу зерна. Я писав вище, що з точки зору інженера тут нічого складного. Головне розуміти не дуже зарозумілу фізику потоку рідини і фактори, які впливають на його зміну; фільтраційні властивості речовин, їх відкрита пористість і ще дещо все ж складніше. Во благо, я нещодавно отримав спеціалізацію з розробки нафтових родовищ, де вивчалися саме властивості флюїдів, їх потоків та порід, що утримують їх. Еврика! Це ж саме те! Вже до кінця поточного тижня ми бомбили мінімаркети та кафетерії рідного міста з дегустаціями, на яких жіночки-продавчині та барменші (здається, поняття “бариста” тоді було чимось надто пафосним для вжитку) заслуховувалися про теорію кавового зерна та смакували тридцятимілілітровим смолоподібним ядером з надміцною пінкою (поняття “крема” також прийшло пізніше), на якій цукор забував опускатися на дно. Це було одним з мірилом якісного еспресо на той час. Тоді мене запитували неодноразово, чому так може бути. Для мене відповідь була очевидна. І я з подивом про те, що люди цього не знають, відповідав їм правду: “Помел. Потрібно правильно підібрати помел і температуру”. Тоді, в 2010-ому році, на ринку велику, якщо не левову частину, займала монодоза. Це такий пакетик з фільтр-паперу, куди було запаковано змелену каву із точно зміреною вагою та ідеально підібраним помелом. Тому якість була стабільною й високою. Такою, як її передбачав виробник. Ми ж зайшли з зерном. А з ним потрібно було вміти працювати. Потрібно було вміти працювати й з обладнанням. Адже, воно було значно складнішим, ніж під монодозу. Потрібні були знання техніки і руки. Саме в цьому ми помітили концурентні можливості. Так потім з’явився Святослав з паяльником на аутсорсі (і цього слова тоді не вживали). А ще пізніше й Андрій в нашому офісі-майстерні. Колесо закрутилося. Поперли клієнти, рекомендації. Ринок вимагав доступної “заварної кави”. І ми йому це давали. Щиро, з радістю. Коли нашу команду підсилив Сашко, який почав вести продажі системно і мав уже складені маршрути, я зрозумів, що психологічний бар’єр росту пройдено. Четверо, то вже не троє. І ми – вже бізнес. Після того сталося багато знакових подій, які вказають на закінчення одних етапів розвитку та початок нових. Але ніхто з нас ніколи не забував однієї речі – перевірити помел.

Йшли роки. Ми почали продавати кавове обладнання. Відповідно потрібно було надавати людям гарантійний та післягарантійний супровід. Так внутрішній технічний відділ еволюціонував у повноцінний відкритий сервісний центр. Люди несли обладнання різного типу з різними запитами. Одним потрібно було “оком глянути”. Інші просили зробити так, аби тільки працювало і “щоб не дорого”. Були й такі, котрі хотіли капітальний ремонт і “щоб як нове”. Визнаю, в різний час з різним успіхом ми все це виконували, але завжди вкладали душу в ремонт. І, от, йдуть роки, ми набираємося досвіду, колектив перемолов уже неаби-яку кількість майстрів, компетенції збільшуються. А я відчував, що клієнтам не вистачає якоїсь часточки до повного задоволення (звичайно, коли явно зрозуміло нам, що все гаразд). Це питання мене турбувало довший час. Під час видачі обладнання з сервісного центру клієнтові приймальник, майстри, особисто я за нагоди, ми всі намагаємося пояснити, в чому була причина, які передумови передували неполадці, надаємо рекомендації по експлуатації, допомагаємо пояснити, як правильно підібрати зерно… налаштувати помел… 

Завершується п’ятнадцятий рік, коли я вперше зазирнув в душу монстрові під назвою “апарат з приготування гарячих напоїв”. І тепер ми кожного разу пропонуємо клієнтові принести сто грамів зерна, з якого він буде готувати еспресо на своєму в  ідеальному стані (ну, можливо, просто в дуже гарному) кавовому апараті. Часто люди заслуговують на смачне еспресо. Але вони не поженили правильно свою кавоварку з тим зерном, яке має чудову природу. 

Ми зробимо це для Вас. Вистачить всього ста грамів зерна, щоб завершити останній, але водночас надважливий етап, – налаштувати якість помелу на конкретному апараті для конкретного зерна. І жодна суперавтоматична кавоварка не зробить сама цього так, як це зробить досвідчений майстер. Вважайте нас агенцією  шлюбних знайомств кавоварок та кавових зерен з метою створення сім’ї – чашки ідеального еспресо.

А якщо ви помітите якісь розлади в цій чашці, завозьте парочку  до нас на сімейну терапію.

 

З повагою до кавового зерна, Микола Зозуля.